я крайня степень вещества (osyotr) wrote,
я крайня степень вещества
osyotr

Ars orandi

Иоанн Вышенский о монашеском comme il faut.

Прето молю тя, любимый мой брате, потерпи мя мало! хочю съ тобою о томъ побесѣдовати и тебе отъ тоєй прелести освободити, да избѣжиши гнѣва и суда Божія за тоє твоє руганіє и смѣяніє. Начало же оттоля чиню:

Чому ся ты, Рымлянине, смѣєши зъ духовнаго иноческаго чина; Ты же ми, вѣдаю, отповѣси: «Для того ся смѣю, ижъ каптуръ или страшило на головѣ носитъ (што мы зовемо клобукъ). И зась смѣю ся, ижъ волосє долгоє носитъ и не подголив ся. И зась простоє одѣнє носить, шито некшталтовне, яко въ мѣхъ оболок ся. И зась поясище нѣкчемноє скураноє или ременноє; черевичище — нѣмашъ на што погледѣти, или чоботища невытертіи, ажъ гадить ся [1] поглядѣвши на них. А до того — хлопъ простый: не знаєтъ и проговорити съ человѣкомъ, коли єго о што запытаешъ.
То єсть твой розумъ, мірянине, о иноческомъ чину и убору!
Порожне ся трудишъ, борешъ и прелщаєши ся, діаволе, да ся до макгерки тобѣ угодноє обращу! Уже мя не узришъ, діаволе, перекривляючи макгерку [2] то на той то на сей бокъ, шію напяливши яко індійскій куръ, — да пыху свою въ моєй головѣ показуєши и на своє угодіє моєю головою куда хочешъ поворочаєшъ и напинаєшъ [3].

И зась для того нехорошую обувъ носитъ, яко да безпечне на змію, скорпію и всю силу вражію наступитъ... Але стой ты, крывоногій бачмажниче изъ своєю крывоножною бачмагою [4]. Чи можетъ нею такъ попрати силу вражію, яко тотъ невытертый черевичище? Мнимаю, што тя омылить тая надѣя. А то чемъ? Для того ижъ сила вражія внутри, въ долинѣ пяты твоєя бачмаги седить, и она тотъ строй вымыслила, и съ тебе ся всегды явно смѣєтъ, коли ты ноги въ бачмаги вволочешь. А трафить ти ся передъ паномъ стояти, тогда сила вражія не попущаєтъ ти ровно ногами стояти, але подтыкаєтъ тя да переплетаєшъ ногами, то тую, то сюю напередъ поставляючи и на пяту зась выворочаючи. А то сила вражія куда хочетъ ногами твоими поворачиваєть для того, ижъ власть въ ногахъ твоихъ маєтъ и сама подъ пятою сидитъ. А черевичище невытертоє иноково — не так! Але яко стало на одномъ мѣсцю отъ вечера предъ Богомъ на молитву, тогды яко камень неподвижный доколь ажъ день освѣтитъ стоитъ, и бѣсы отъ той коморки, гдѣ ся молитъ, далеко отганяєтъ. Тую силу маєтъ нехорошая обувь инокова!

1 Аж гидко.
2 Аби я перекривляв магерку (модний капелюх).
3 Аби діявол піддав пиху тій голові і тоді нею вертів по своїй волі.
4 Бачмага — те саме слово, що башмак — рід черевика.

И паки:
А што жъ инокъ не вмѣєтъ бесѣдовати съ тобою? Албо єго пытаєшъ о борбѣ духу съ тѣлом? Албо єго пытаєшъ о діаволскихъ прилогахъ и безпрестанномъ мечтаніи мысльномъ? Албо єго пытаєшъ о скорбехъ внутреннихъ, алчи и жажди? Албо єго пытаєшъ о войнѣ помысла съ духи лукавыми поднебесными? Албо єго пытаєшъ о подвизѣ молитвенномъ тѣла и мысли? Албо єго пытаєшъ о томъ, въ чомь животъ вѣчный крыєт ся?
Или не вѣдаєшъ, яко въ томъ житіи, которого ты живеши, єще ни въ снѣ тобѣ о томъ приснити ся можеть?
Или не вѣдаєшъ, ижъ въ тыхъ многихъ мисахъ, полмискахъ, приставкахъ чорныхъ и шарыхъ, чирвоныхъ и бѣлыхь юхахъ [1], и многихъ скляницахъ и келишкахъ, и винахъ мушкателяхъ, малмазыяхъ, аляконтохъ, ревулахъ, медохъ и пивахъ розмаитыхъ тотъ смыслъ [2] єще мѣста не маєтъ?
Или не вѣдаєшъ, яко въ статутахъ, констытуціахъ, правахъ, практикахъ, сварахъ, прехитреняхъ умъ плывающій — того помысла о животѣ вѣчномъ подняти и вмістити не можетъ?
Или не вѣдаєшъ, яко въ смѣхахъ, руганяхъ, прожномовахъ, многомовствахъ, кунштахъ, блазенствахъ, шидерствахъ [3] розум блудячій — того помысла о животѣ вѣчномъ видѣти николи ся не сподобитъ?
Или не вѣдаєшъ, яко зе псы братство принявшіи — съ хорты, окгары, выжлы и другими кундысы [4], и о нихъ пилность и старанє чинячій, аби имъ бока полны, хребты ровны и гладки были, — того помысла о животѣ вѣчномь видѣти не можетъ?
Или не вѣдаєшъ, яко на тыхъ гордыхъ бадавѣяхъ, валахахъ, дрыкгантахъ, ступакахъ, єдиноходникахъ [5], колыскахъ, лектыкахъ, брожкахъ, карытахъ, котчихъ [6] трупъ свой [7] премѣняючи — о животѣ вѣчномъ мыслити въмѣстити не можетъ?
Или не вѣдаєшъ, яко въ замкахъ, мѣстахъ, селахъ, поляхъ, кгрунтахъ, границахъ, розширеняхъ мысль блудячая о Царствіи Божомъ мыслити не можетъ?
Или не вѣдаєшъ, яко многопредстоящимъ гологлавымъ, трепернымъ и многопернымъ магероносцемъ, шлыкомъ, ковпакомъ, кучмамъ высоконогимъ и низкосытымъ слугамъ [8], дворяномъ, воиномъ, жолнѣромъ цвѣтно-пестрымъ [9] и гайдукомъ смертоносцемъ радуючій ся — о Царствіи Божомъ не толко мыслити, но ни помечтати не можетъ?

І далі: Чѣмь ся смѣєшъ зъ инока — ижъ онъ не умѣєтъ съ тобою говорити и трактовати, якъ пустоє млынноє коло крутячи a выворочаючи безпожиточный тотъ языкъ?

A штожъ ты здорового знаєшъ да говоришъ? A штожъ за пожитокъ иноку отъ твоєй бесѣды? A отъ когожъ ся ты научилъ, да бесѣдуєшъ доброє?
Албо єсть у сатаны правда? Албо єсть у веліара смиреніє? Албо єсть у князя тмы свѣтъ? Албо єсть у діавола скруха и убозство?
Да ли не знаєшь, ижъ тыє [10] въ міру владѣють?
Да ли не знаєшъ, ижъ тыє мірскихъ учатъ? Да ли не знаєшь, ижъ тыє дворянъ упремудряютъ?..
Чѣмъ же ты, любимый брате, ругаєшъ зъ инока, ижъ съ тобою не умѣєтъ бесѣдовати?

1 Соусах — пор. в Історії VI c. 399 і д. парелелі з сатири Рея (Żywot człowieka poczciwego, 1567), також у цитованій статті ак. Перетца.
2 Християнський — властиво аскетичний.
3 Глузуваннях.
4 Різні роди собак.
5 Роди коней.
6 Роди повозів.
7 Роз. — тіло, в аскетичній зневазі.
8 Мова про шляхетську дворню, підголену і прибрану в різні шапки з перами, та двірські полки — предмети пихи і конкуренції панів-магнатів. І тут знов Вишенський виступає як знавець двірського життя другої половини XVI в.
9 З Підгір. збірника.
10 Духи тьми, котрих тільки що названо різними йменнями.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments